Біографічна довідка
Андрій Валерійович Александрін — відомий український лікар-епідеміолог, народився 17 лютого 1982 року у місті Луганськ. Сьогодні очолює громадську організацію «Інфекційний контроль в Україні» та керує Національною експертною групою з інфекційного контролю (NEGIC).
Освіта
У 2005 році Андрій Александрін закінчив Луганський державний медичний університет, здобувши кваліфікацію лікаря-епідеміолога. У 2012 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Посилення епідеміологічного нагляду за краснушною інфекцією в сучасних умовах», здобувши науковий ступінь кандидата медичних наук.
Професійний шлях
Кар’єру у сфері охорони здоров’я Андрій Александрін розпочав ще під час навчання:
- 2003–2004 роки — палатна медична сестра у відділенні загальної хірургії Луганського обласного онкологічного диспансеру.
- 2003–2007 роки — робота у державній санітарно-епідеміологічній службі Луганської області на посадах помічника лікаря-епідеміолога та лікаря-епідеміолога у відділах епідеміологічного нагляду та особливо-небезпечних інфекцій.
- 2007–2011 роки — лікар-епідеміолог Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом при МОЗ України.
- 2011–2012 роки — керівник Центру грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій Центральної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
Міжнародний досвід
- 2012–2017 роки — спеціаліст із інфекційного контролю в рамках проєкту USAID «Посилення контролю за туберкульозом в Україні», де займався впровадженням сучасних практик у сфері боротьби з інфекційними захворюваннями.
Громадська діяльність
- З 2012 року — засновник і керівник Національної експертної групи з інфекційного контролю (NEGIC), яка займається розробкою стандартів і впровадженням ефективних стратегій профілактики інфекцій.
- З 2018 року — голова громадської організації «Інфекційний контроль в Україні», що об’єднує фахівців у сфері епідеміології, інфекційного контролю та громадського здоров’я.
Основні напрями діяльності
Андрій Александрін активно працює над удосконаленням епідеміологічного нагляду в Україні, просуває практики безпечного контролю інфекцій у закладах охорони здоров’я та бере участь у розробці національних політик у сфері громадського здоров’я.
