Закарпаття будь-якої миті ризикує опинитися на межі енергетичної катастрофи. Область – одна із найвразливіших в Україні щодо електропостачання з огляду на брак власної генерації. У цьому ми усі пересвідчилися через масові відключення електрики у регіоні в період блекаутів. Попри відсутність ракетних ударів, світло тут гасло частіше, аніж в інших областях. Висновок очевидний: без розвитку місцевої генерації подібні ситуації повторюватимуться знову і знову.
Перші обстріли, перші відключення
Із жовтня 2022 року російські терористи розпочали масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі, знищивши значну частину генеруючих потужностей. Так, вже 10 жовтня 2022 року у Бурштинську ТЕС, з якої живиться Закарпаття, влучило відразу 4 ворожі ракети.
За даними НЕК «Укренерго», загалом було пошкоджено третину електростанцій, що спричинило масштабні відключення по всій Україні. На Закарпатті відключення спочатку були менш суворими через віддаленість від зон бойових дій та можливості імпорту з країн ЄС – таких як Словаччина, Польща та Угорщина.
Без світла щодня
Проте вже взимку 2022–2023 років регіон зіткнувся із регулярними відключеннями світла. Наша енергосистема ще з часів СРСР централізована і ракетні та дронові удари по ТЕС, ТЕЦ, підстанціях і ЛЕП в інших областях призвели до хронічного дефіциту потужностей по всій країні.
Протягом зими 2022–2023 року по всій Україні, включно із Закарпаттям, впроваджувались стабілізаційні та аварійні графіки – мешканці залишались без електрики на тривалий час.
До другого воєнного літа наслідки обстрілів частково вдалося нівелювати ремонтами за допомогою обладнання, отриманого з-за кордону. Однак осінь 2023 року принесла нові удари по ледь відновленій енергосистемі, поглибивши дефіцит її потужностей. До того ж, бити почали не лише по генеруючих електрику станціях, але і по енергетичній інфраструктурі.
Закарпаття, яке залежить від магістральних ліній електропередач (ЛЕП), є особливо вразливим до цих ударів. Як свідчать дані ПрАТ «Закарпаттяобленерго», з посиленням обстрілів відключення стали тривалішими – іноді в сукупності вони тривали до 12 і навіть 16 годин на добу.
Тривожний сигнал
Власна генерація Закарпаття (в основному це малі гідроелектростанції на кшталт Теребле-Ріцької, Краснянської та ще кількох міні-ГЕС) виявилася недостатньою для покриття власних потреб, а імпорт із ЄС не міг покрити весь дефіцит. У результаті «Закарпаттяобленерго» запровадило жорсткі аварійні графіки довгострокових відключень.
Ця подія стала тривожним сигналом: без власних потужностей регіон залишатиметься вразливим до подібних криз і надалі.
Кожен приліт по Бурштинській та іншим ТЕС або по ЛЕП, які подають струм на Закарпаття, загрожує енергетичною катастрофою. А те, що росіяни продовжуватимуть енергетичний терор і надалі, ні у кого вже сумнівів не залишає.
Як захистити Закарпаття від блекаутів
На відміну від регіонів із великими електростанціями різних типів, Закарпаття має обмежені генеруючі потужності – до 20% від власних потреб в електриці. Міні-ГЕС не можуть гарантувати стабільне постачання електроенергії для понад 1,2 млн мешканців області. Це робить регіон критично залежним від централізованої енергосистеми України, яка зазнає постійних атак і перевантажень.
Залежність від магістральних ЛЕП і недостатня місцева генерація – дві основні проблеми, які має вирішити регіональна влада, аби підвищити енергетичну самодостатність та стійкість Закарпатської області перед загрозою блекаутів.
Методи для цього вже обрано і відображено в Енергетичній стратегії України, розробленій Міненергетики на період до 2050 року.
Якщо коротко, то це розподілена енергогенерація, коли у випадку проблем в централізованій енергосистемі, регіон повинен мати можливість забезпечити себе електрикою за рахунок власної енергогенерації.
Це можливо за рахунок розвитку альтернативної енергетики на місцях, зокрема – вітрової. Вже зараз Україна будує понад 700 МВт вітрових потужностей і ця цифра буде рости: на 2030 рік за планами держави, приєднана потужність ВЕС має скласти близько 6,2 ГВт.
Світло, яке ми втрачаємо: чому потрібна власна генерація
Одним з найбільш перспективних для Закарпаття є розвиток вітроенергетики. Гори дають унікальні природні умови для цього. Гірська місцевість на певних висотах забезпечує стабільні та сильні вітри, ідеальні для вітрових електростанцій (ВЕС). Дослідження показують, що середня швидкість вітру в цих районах становить 6-8 м/с, що відповідає вимогам для ефективної роботи вітрогенераторів.
Розвиток вітрової електрогенерації знижує залежність Закарпаття від магістральних ЛЕП і централізованої енергосистеми. Але є і інші позитивні моменти для регіону, а найперше – для місцевих громад.
Основні переваги ВЕС для країни в цілому і Закарпаття зокрема:
Локальні ВЕС забезпечать світло на місцях навіть у разі пошкодження магістральних ліній.
- Вітрова енергія є максимально чистою, що відповідає європейським стандартам, яких так прагне Україна. Після встановлення ВЕС навколишнє середовище повністю відновлюється.
- Встановлення та обслуговування ВЕС створює робочі місця, залучає інвестиції в місцеву інфраструктуру і збільшує податки в місцеві бюджети. Окрім цього, 3% доходу від продажу електрики з ВЕС ідуть напряму в громади.
- Локальна генерація зменшує навантаження на загальнонаціональну енергосистему, сприяючи її стабільності в звичайних умовах.
Крім того, регіон має достатньо вільних земель, які можна використати для будівництва ВЕС без значного впливу на його екосистему.
Скажімо, встановлені на полонині Руна 30 вітряків займатимуть лише близько 1% її загальної площі. Тому всі розповіді псевдоактивістів про «нищення» карпатських полонин і спроби долучати до цієї боротьби такі екзотичні засоби як протест ЛГБТ спільнот є маніпуляціями, а часом – відвертою брехнею. Мета цього – зіграти на емоціях пересічних громадян та налаштувати їх проти вітряків.
Брехня і маніпуляції – зброя ворога
До речі, про екологів, що розпочали активну кампанію проти вітряків у Карпатах. Вони послідовно виступають проти розвитку будь-яких енергетичних проєктів на Закарпатті, від міні-ГЕС до вітряків, прикриваючи цю протидію екологічними гаслами.
Паралельно в ЗМІ та соцмережах за допомогою проплачених ботів розповсюджується відверта брехня та маніпуляції про вітроенергетику та нібито її шкоду карпатській природі і людям.
Місцеве населення наполегливо налаштовують проти інвесторів ВЕС, позиціонуючи їх в очах людей як злодіїв, які марять перетворенням Карпат на терикони.
І якщо в мирний час деякі екологічні вимоги можна було хоч якось пояснити, то протидія зміцненню енергетичної незалежності України під час жорстокої війни з РФ мусить викликати запитання щодо мотивів діяльності так званих ужгородських екологів у СБУ та інших поважних установ. І наштовхує на очевидну відповідь – вони діють точно не в інтересах України. Найбільш активною є грантова журналістка Олена Мудра.
Шлях до стабільного майбутнього
Окрім інспірованого ззовні псевдоактивізму, у вітрової енергетики на Закарпатті є чимало інших проблем. Її розвиток потребує інвестицій, модернізації місцевих електромереж і вирішення питань із землею.
Проте приклади країн ЄС демонструють, що державно-приватне партнерство та міжнародні гранти можуть значно прискорити цей процес. Закарпаття цілком може скористатися підтримкою європейських фондів, адже регіон межує з деякими країнами ЄС, які активно інвестують у «зелену» енергетику.
І тоді вітренергетика стане основою для енергетичної незалежності країни. Інвестиції в зелену енергетику, модернізація мереж і відповідальне споживання електроенергії – шлях до світлого майбутнього у прямому сенсі цього слова.
